Наприкінці 60-х початку 70-х років відбувся якісний стрибок у створенні стратегічних ракетних комплексів. Зусиллями багатьох НДІ й КБ різних галузей промисловості були розроблені мініатюрні пристрої цифрової обчислювальної техніки, високоточні командні прилади систем керування і прицілювання, ядерні заряди з високими питомими характеристиками, більш досконалі рушійні установки, нові схеми зміцнення пускових установок, виконано великий обсяг теоретичних і експериментальних робіт у ракетодинаміці. Усе це стало основою для створення міжконтинентальних балістичних ракет третього покоління.
Перед розроблювачами було поставлено ряд завдань щодо збільшення бойової ефективності ракет:
- Підвищення ймовірності виживання ракетних комплексів у будь-яких умовах.
- Підвищення ймовірності ураження захищених об'єктів на території ймовірних супротивників.
- Збільшення періоду перебування ракетних комплексів у режимі автономії як у період загрози, так і після нанесення по них невражаючого удару.
- Скорочення часу поставлення ракети на бойове чергування, максимальна автоматизація процесів підготовки ракети до старту.
- Збільшення гарантійного строку експлуатації й міжрегламентного періоду експлуатації ракетного комплексу.
Однієї з особливостей третього покоління ракетної техніки стало застосування мінометного старту із транспортно-пускового контейнера. Ідею використання транспортно-пускового контейнера і мінометного старту довгий час виношували інженери КБ «Південне», таке конструкторське рішення вирішувало безліч проблем, пов'язаних з підготовкою ракети до пуску, і зокрема дозволило:
- Виключити необхідність в оголовку пускової установки завдяки розміщенню устаткування на транспортно-пусковому контейнері.
- Забезпечити повне використання обсягу пускової установки.
- Зменшити обсяг робіт персоналу на пусковій установці у зв'язку з перенесенням керування в командний пункт.
- Суттєво спростити конструкцію й зменшити внутрішній діаметр пускової установки за рахунок вилучення із шахти газовідвідних пристроїв.
- Збільшити стійкість пускової установки до вражаючих факторів ядерного вибуху.
Поліпшити технічні показники також дозволило застосування цифрового обчислювального комплексу на базі бортової цифрової обчислювальної машини.
Таким чином, були створені ракетні комплекси Р-36М і Р-36М УТТХ із ракетами 15А14 і 15А18, оснащеними головними частинами, що розділяються, з 10 бойовими блоками, і МР-УР100 і МР-УР100 УТТХ із ракетами 15А15 і 15А16, оснащеними головними частинами, що розділяються, з 4 бойовими блоками.
У третьому поколінні ракет розробки КБ «Південне» втілені всі можливості науки й техніки того часу. Одним з досягнень стала успішна реалізація мінометного старту, що значно підвищило захищеність ракет.

назад в історію


















